Координатор ВІ “Активна громада” Віталій Гліжинський разом з Іваном Крулько, першим заступником голови комітету Верховної Ради України з питань бюджету, говорили про те, як Верховна Рада України взаємодіє з іншими гілками державної влади, навіщо потрібні Тимчасові слідчі комісії та в чому полягає роль опозиції в Раді.
Віталій Гліжинський: Якою є модель взаємодії виконавчої та законодавчої гілок влади в Україні?
Іван Крулько: Насправді ми, принаймні, так би хотілося думати, живемо в парламентсько-президентській республіці. Це означає, що уряд який формується парламентом, є відповідальним перед парламентом, тому уряд є похідним від того, що депутати голосують. Відповідним чином і формується взаємодія. Я тут можу говорити у двох іпостасях. Перша – це я, депутат, який працює в сесійній залі. Друга – як представник бюджетного комітету. Тому що тут є специфіка взаємодії. Якщо говорити про парламент, то для нас, для депутатів, в першу чергу, важливо мати контроль над діяльністю виконавчої гілки влади, оскільки більшість рішень, які приймаються в державі, реалізуються через відповідні міністерства і якраз парламент не має тут операційної діяльності, але через парламентський контроль ми це можемо робити. Приведу вам кілька прикладів. В парламенті є такий формат роботи як «Година запитань до уряду», Це так звані парламентські дебати, які є в кожній країні світу. Насправді для мене, як представника опозиції (я представляю фракцію «Батьківщина»), якраз є можливість, коли міністри й весь склад Кабінету міністрів присутні в сесійній залі й ми можемо ставити їм питання по тих чи інших форматах взаємодії нашої роботи. Дуже часто, безумовно, ці питання є політизовані – це нормально, тому що ми говоримо про політичний орган, яким є Верховна Рада. Я б насправді реформував цю форму – «Годину питань до уряду», бо дуже часто вона перетворюється на формальність, коли урядовці про щось говорять, при тому самі визначають, про що хочуть говорити, а після цього йдуть запитання – хто встиг записатися, хто не встиг записатися. На мою думку, все-таки такі діалоги, такі дебати мали б мати широке висвітлення і більше часу можна було б на них приділяти. Я бував в різних парламентах світу. Наприклад, мені подобається модель англійського парламенту, або канадського, або Сполучених Штатів Америки. Там відбувається повноцінна дискусія, часто гостра, між опозицією та владою. От саме про це йде мова, коли опозиція може контролювати владу. Коли коаліція, яка формує уряд, і уряд з депутатами від коаліції, може частіше спілкуватися. Інша форма роботи, на мою думку, вона є топ-важливою – це Тимчасові слідчі комісії (ТСК) Верховної Ради. Вони недооцінені у нас, бо, мовляв, побутує думка: «а що ті ТСК вирішують? От вони нічого не вирішують». От я одну з ТСК очолюю – це Тимчасово-слідча комісія, яка була створена в парламенті після заяв колишнього міністра фінансів Ігоря Уманського, який стверджував що є так звані “скрутки” з ПДВ і є негатив в роботі Податкової служби. І, відповідно, державний бюджет не доотримує мільярди гривень. Після цього була ініціатива Юлії Тимошенко, нашої команди, створити таку ТСК. Вона створена, вона перевіряє діяльність Податкової й митниці, а також інших органів, які впливають на дохідну частину державного бюджету і мені парламент доручив цю ТСК очолити. Це якраз приклад такої позитивної роботи ТСК, не тому що я її очолюю, а тому що ми маємо результат. І якраз оця ТСК була створена після прийняття нового Закону Україну «Про Тимчасово-слідчу комісію Верховної Ради України». Це закон, який ми кілька років з “Батьківщиною” намагалися проштовхнути в парламенті. Врешті-решт, нам це вдалося, його підписав Володимир Зеленський (чинний президент України, – ред.), він набув чинності в кінці 2019 року. Вже півтора року цей закон діє. Він дає дуже серйозні повноваження для ТСК з точки зору того, кого ми можемо запросити на свої засідання. Там навіть є такий формат як «привід», ми його не застосовуємо поки що. Але він означає, коли хтось не хоче з’явитися, тоді поліція зобов’язана забезпечити прибуття особи на засідання ТСК. Це дає можливості мати доступ до всіх баз даних, запит до уряду, спілкування з правоохоронними органами, їхній контроль за тим, як розслідуються кримінальні справи. Так от, понад 10 кримінальних проваджень зареєстровано за моїми зверненнями від ТСК. По деяких з них, зокрема тих, які розслідує Служба безпеки України, вже вдалося дуже далеко просунутися. Дійсно є факти серйозної корупційної діяльності. А загалом, я можу сказати, що за минулий ковідний рік, коли економіка падала, Податкова служба більше зібрала податків – більше, ніж навіть планувала в бюджеті. Економіка падає, податковий збір зростає. Це означає, що зменшується рівень цієї корупції “скруток” з ПДВ, інших таких схем, завдяки яким уникали від сплати податків. Так от, плюс 40 млрд за минулий рік додатково отримано в бюджеті. А взагалі я вам скажу, що рівень цієї корупції, яка полягає в “скрутках” з ПДВ, складав приблизно від 2,5 – 3 млрд грн щомісячно. Уявіть собі об’єм. Ми це змогли довести й що важливо: коли наприкінці минулого року ми презентували ВРУ попередній звіт, то понад 300 голосів депутатів (це конституційна більшість) підтримали попередній звіт і, відповідно, всі висновки ми зробили. Оце дуже важлива форма контролю і я скажу вона працює, це я перевірив на собі. Якщо активно працює ТСК, якщо голова ТСК хоче, то можливість є. Ми напряму працюємо з податковим блоком. Всю інформацію, яку ми отримали, – це не хтось нам надсилав, а ми просто брали звідти самі, завдяки нашим експертам.
Віталій Гліжинський: Тобто, основна форма взаємодії – це контролююча: законодавчий орган контролює виконавчий. Чи є ще якісь форми взаємодії? Можливо, якісь консультації.
Іван Крулько: Так, є такі форми роботи, як парламентське слухання, або комітетське слухання. І в цьому компоненті я також маю свій приклад минулого скликання, коли я відповідав у бюджетному комітеті за діяльність Рахункової Палати, очолював відповідний підкомітет. Так от, ми тоді проводили реформу Рахункової Палати, прийняли новий закон. І якраз я ініціював, як голова підкомітету, комітетське слухання на цю тему і фактично закон, який ми прийняли щодо Рахункової Палати, він став наслідком цих комітетських слухань, де були залучені всі дійові особи: Рахункова Палата попереднього скликання, всі ті, які також цікавляться якраз зовнішнім парламентським контролем – а це є парламентський орган Рахункова Палата, тому така форма теж притаманна. Ну, і ще от як бюджетний комітет, в нас є специфічна робота, тому що ми не тільки готуємо проєкт Закону «Про державний бюджет», наш комітет має можливість погоджувати різні або програми, по виділенню коштів, або так звані «перекидки» – це коли в рамках одного головного розпорядника коштів з однієї програми впродовж року перекидаються на інші програми. Це робиться із затвердження уряду, за погодженням з бюджетним комітетом, таким чином ми, як парламент, бачимо що уряд планує зробити з бюджетними коштами та або погоджуємо це, і тоді воно вже йде в життя, або не погоджуємо і тоді повертається в уряд і неможливо це реалізувати без погодження бюджетного комітету. Так що форматів такої взаємодії достатня кількість. Чи можна сказати що не можна рухатися далі? Скажу, що немає межі досконалості, мені хотілося б, безумовно, щоб парламент в Україні, особливо, в парламентській республіці, був сильніший з точки зору впливу на уряд. Скажемо відверто, у нас парламентська республіка, але вся політика визначається на Банковій. І те що Банкова, Офіс Президента спустять, те робитиме уряд і те робить коаліція в парламенті. А мало б бути навпаки. Ідеї й всі рішення мали б народжуватися в парламенті, а Президент, як голова держави, це абсолютна інша форма роботи й форма взаємодії. В нас зараз по суті президент є реальним керівником виконавчої гілки влади, тому що по його рішенню міністрів міняють, там співбесіди з усіма проводять, там прем’єрів підбирають. Не парламент підбирає, а Офіс Президента. І в цьому плані ми маємо особливість, але це не в Конституції прописано, і не в законах. Це життя так склалося і те що ми сьогодні маємо монобільшість, яка складає приблизно десь майже 250 народних депутатів.
Довідково. ВІ “Активна Громада” від Інституту “Республіка” презентує серію навчальних відео та матеріалів “Тиждень з Верховною Радою” у форматі інтерв’ю з народними депутатами в межах проєкту “Парламент та громадяни: відкритий діалог”, який реалізовується за підтримки Програми USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа.
Місія “Активної Громади”: досягти добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту “Республіка”. Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.