Жінки, які мене надихають. Жіночі портрети лідерства

«Усвідомлення того, що твій успіх повністю залежить від тебе,

часом дуже лякає, але я це ні на що у світі не проміняю»

 Даніелла Кольдинг

Реалії сьогодення підтверджують актуальність гендерної тематики. Позитивні рольові моделі жінок-лідерок, які в усі часи невтомно працювали самі та надихали інших, потрібні сучасній молоді для усвідомлення важливості гендерної рівності. Бажання протидіяти  стереотипним уявленням про роль жінок й чоловіків у суспільстві, поширення позитивних рольових моделей на прикладах біографій маловідомих видатних жінок, імена яких пов’язані з Житомиром, формування  лідерських моделей поведінки у дівчат та жінок стало метою проєкту «Жіночі портрети лідерства», в рамках якого студентам житомирських навчальних закладів було запропоновано написати есеї про жінок-лідерок. Участь у проекті взяли не лише дівчата, а й хлопці. Євгеній Волянський – автор розповіді про нашу землячку Раїсу Недашківську. Як майбутній правник, хлопець розуміє важливість гендерної рівності та надихається силою героїні свого есею.

Споконвіків жінок вважали музами, які здатні надихати чоловіків. Але століттями жінки доводили, що багато чого можуть  самі. Писати книги, малювати картини, робити наукові відкриття грати на музичних інструментах та фотографувати – жінки вміють робити всі ці речі не гірше за чоловіків. Раїса Недашківська народилася 17 лютого 1943 року. Театром захоплювалась з дитинства, а першу кінематографічну й головну роль отримала у 17 років у фільмі Віктора Івченко «Лісова пісня».  У шкільні роки дівчина планувала стати балериною, тому навіть потрапила до «хореографічної групи піонерів». Хоч балериною Раїса Недашківська не стала, але балет назавжди увійшов в її життя. Акторка знялася більш, ніж у 60 фільмах, переважно виробництва кіностудії імені Олександра Довженка. Працюючи у кіно, акторка не полишала  й театру.

 Раїса Недашківська – символ українського театру та кіно, входить до переліку найвідоміших жінок Житомирщини, оскільки народилася в Житомирській області в селі Старі Вороб’ї. Неперевершена й талановита, Раїса Недашківська отримала звання Народної артистки України. Але головною нагородою є любов мільйонів шанувальників і шанувальниць її акторського таланту.

Мене вражають її успіхи в кінематографі: до сьогоднішнього дня вона брала участь в зйомках багатьох українських фільмів: «Одна любов душі моєї», «Чорна Рада»(9 серій), «Посмішка звіра» та багато інших. Вона є взірцем для багатьох українців, саме тому про неї навіть знято документальний фільм, який чудово розповідає про життя та долю відомої акторки.

Діяльність Недашківської-акторки є досить різноманітною. Проте Раїса Степанівна проявила себе не лише у професійній сфері. Як громадська діячка вона поширює об’єктивну інформацію про події в Україні серед російського театрального загалу. Навіть на сьогоднішній день акторка проводить значну громадську роботу як перша заступниця голови правления Національної спілки театральних діячів України. У 2014 році Раїса Недашківська активно підтримала Євромайдан. Але найбільше мене підкорило її висловлювання в одному з інтерв’ю для інтернет ресурсу:

— Ви відчуваєте себе щасливою?
— Що мудрішою стаю, то частіше відчуваю. Адже для щастя не так багато потрібно. Царство Небесне — у душі, напоєною любов’ю, і в проясненій голові. Головне не підпускати до себе зневіри. Це гріх. Треба бути оптимістом. Ми приходимо в цей світ, щоб зробити його кращим. Голі прийшли, голі підемо. Що залишиться після нас? Пам’ять. І треба розуміти, що за наші гріхи розплачуються діти та онуки. Це закон буття. Якби люди про це пам’ятали, то намагалися б робити добро. Адже смерті немає, є перехід. І тільки те, що віддаси, тільки те — твоє!

На цьому чесноти нашої землячки не закінчуються: невідома публіці сторона її таланту відкрилося на фестивалі «Кіношок», на якому організатори влаштували для акторів майстер-клас. Раїса Степанівна вилила на мольберт гарні фарби, використовуючи яскраві й соковиті відтінки, і просто розмазала їх по мольберту. Як результат – яскравий абстрактний пейзаж, а створена нею картина посіла перше місце.  Виявлилось, що акторка полюбляла малювати ще з самого дитинства. «Хатка, місток, річка, очерет, качки плавають, доріжка в ліс біжить – повсякчас один і той самий пейзаж. Це було моє дитяче відчуття гармонії світу, побаченого з вікна бабусиного будинку», – розповідала Раїса Недашківська в одному з інтерв’ю.

На мою думку, у цій жінці одночасно поєднуються сила волі й рішучість та доброзичливість і фірмовий шарм. Це чудово доводять створені нею моновистави,  для яких потрібні гарна витримка та акторські вміння. У своїх інтерв’ю Раїса Степанівна чудово мотивує сучасну молодь та дає настанови на майбутнє.

Саме її життєвий шлях мотивує мене продовжувати свою улюблену справу та не опускати руки. Кожного разу, коли мене спіткає невдача або труднощі, одразу згадуються її слова, її життя. Вона сумлінно працювала, аби добиватися результатів, кожного дня намагалася працювати над самовдосконаленням. Її натхненне обличчя стало символом українського кінематографу. В кадрі актриса створила безліч образів, стала взірцем для сучасних акторів. «Не підпускати до себе зневіри! Адже це гріх…» – так звучить життєве кредо представниці Житомирщини Раїси Недашківської.

Євгеній Волянський


Розповідь про Раїсу Недашківську була підготовлена переможцем конкурсу есеїв, студентом економіко-правового відділення ВСП «Житомирський торговельно-економічний фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету» в рамках реалізації проєкту «Жіночі портрети лідерства», що відбувся за підтримки Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Житомирської міської ради.

 

Напишіть відгук

%d блогерам подобається це: