Жінки незвичних професій – захисниці

Жінки незвичних професій – захисниці

   Зазвичай про героїнь та героїв медійники згадують напередодні свят. Приводом до написання цього матеріалу стали не свята, а проект «Жінки незвичайних професій», який реалізується за підтримки Українського Жіночого Фонду громадською організацією «Скриня корисних справ» в Житомирі. Одною з героїнь проекту є Олена Джемула, лейтенант Збройних Сил України, виконувач обов’язків заступника командира батальйону по роботі з особовим складом.

За статистичними даними, сьогодні у Збройних Силах України проходять службу та працюють понад 55 тисяч жінок, з них майже 25 тисяч є військовослужбовцями. Кожна третя з них має офіцерське або сержантське звання, і за кожною цифрою стоїть жива людина, котра пройшла власний шлях.

   Сімнадцять років тому випускниця педагогічного університету Олена Джемула обрала життєвий шлях – пішла у військо. Початок кар’єри Олена згадує із сумною посмішкою: «В армії починала радіотелефоністом мінометної батареї.  Це тяжка робота: п’ять котушок треба було тягати на собі по полю. А що? Котушки в руки й погнала, хоч вагою я була тоді кілограмів сорок». Наступна посада – діловод продовольчої  служби. Цілих сім років кабінетної праці  і відсутність перспектив. Мало хто сьогодні не знає приказку: «Поганий солдат, який не мріє стати генералом». Звичайно, Олена мріяла, виконуючи важливу, але нуднувату канцелярську роботу. І лише три роки тому мрії почали потроху збуватись – жінка отримала офіцерське звання.

   Сьогодні Олена Джемула – виконувач обов’язків заступника командира батальйону по роботі з особовим складом. Її робота – це не просто виховання особового складу, це справжня турбота про людей. Хлопці, які йдуть служити в одне з найкращих військових формувань українських Збройних Сил, відчувають силу її характеру: сувора, але справедлива, по-материнськи турботлива.

   Так само, як інші солдати і офіцери, Олена понад півроку несла службу в зоні АТО. Це не тільки обов’язок військового, це й власний вибір відповідальної людини. Говорячи про прийняття важливих рішень, Олена згадує батьків: «Вони в мої справи не втручались і на вибір не впливали. Я завжди сама обирала шлях, і відповідальність за рішення несла сама».

   Життєвий досвід та роки у війську сформували особистість, а реалізація принципів гендерної рівності, яку покоління жінок відстоювали у боротьбі за свої права, дають лейтенанту Олені Джемулі можливість щоденно втілювати свої найкращі професійні якості та знання. Прагнення облаштувати побут солдат, опікування родинами загиблих, підтримка підлеглих, добрі житейські поради, яких дослухаються солдати, не можна вмістити у рамки посадових обов’язків. Цим живе офіцер Олена Джемула.

   Незважаючи на постійне зростання кількості жінок на армійській службі, дискутування щодо ролі і місця жінки в армії продовжуються, а деякі законодавчі акти України, які визначають місце жінки в армії, ще й досі виокремлюють жінок. У чинному Положенні
про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено: «Жінки можуть бути прийняті на військову службу за контрактом за наявності вакантних військових посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями-жінками». В Статуті внутрішньої служби ЗСУ ще й досі існує різниця між військовими:  жінки-військовослужбовці до складу добового наряду, як правило, не призначаються. І хоч певні зрушення вже відбулись, гендерний підхід до поступово втілюється в різних сферах життя, роботи попереду ще багато. Історії звичайних жінок доводять, що гендерний підхід – це здоровий глузд. Можна тільки уявити, скільки користі на своєму робочому місці могла принести офіцер Джемула за всі 17 років перебування на службі у війську.

   Скільки б не точились дискусії про роль і місце жінки у соціумі, а тим більше на військовій службі, але цілком очевидно, що Україна, як демократична держава, має забезпечити рівні права, рівні можливості, рівний доступ до ресурсів для всіх, хто прагне самореалізації. І тоді професія офіцера стане для жінки цілком звичайною.

Напишіть відгук